ДНК-діагностика адреногенітального синдрому (АГС)**

ДНК-діагностика адреногенітального синдрому (АГС) — це генетичний тест, який дозволяє виявити мутації в генах, відповідальних за цей спадковий метаболічний розлад. Адреногенітальний синдром є групою спадкових розладів, що впливають на вироблення стероїдів в надниркових залозах.

Основні аспекти ДНК-діагностики адреногенітального синдрому (АГС):

  1. Адреногенітальний синдром (АГС):

    • АГС викликаний порушенням синтезу кортикостероїдів у надниркових залозах через мутації в генах, що кодують ферменти, які беруть участь у цьому процесі.
    • Існують кілька форм АГС, зокрема конгенітальна адренальна гіперплазія (КАГ), яка є найпоширенішою формою. КАГ часто викликана дефіцитом ферменту 21-гідроксилази (CYP21A2).

  2. Генетичні мутації:

    • Основною причиною КАГ є мутації в гені CYP21A2, який кодує фермент 21-гідроксилазу. Цей фермент необхідний для перетворення прогестерону і 17-гідроксипрогестерону в кортизол і кортикостерон.
    • Мутації в гені CYP21A2 призводять до недостатнього утворення кортизолу і кортикостерону, що викликає підвищення рівня андрогенів і відповідні симптоми.

  3. Кому рекомендовано ДНК-діагностику:

    • Парам, де є підозра або підтвердження наявності АГС у родичів або в родині.
    • Жінкам, які мають в анамнезі дитини з АГС або мають підозру на носійство мутацій.
    • Вагітним жінкам з високим ризиком, якщо в родині вже є випадки АГС або батьки є носіями мутацій.

  4. Методи ДНК-діагностики: Для генетичного тестування використовують зразки ДНК, які можуть бути отримані такими способами:

    • Біопсія ворсин хоріона (CVS):

      • Проводиться на терміні 10–13 тижнів вагітності. Це метод, при якому береться зразок тканини з плаценти для аналізу на наявність мутацій у гені CYP21A2.

    • Амніоцентез:

      • Використовується на терміні 15–20 тижнів вагітності. Це включає взяття зразка амніотичної рідини для аналізу ДНК плоду.

    • Неінвазивна пренатальна діагностика (НІПТ):

      • Аналіз циркулюючої фетальної ДНК у крові матері може бути використаний для визначення статі плоду і ризику деяких генетичних розладів, але для підтвердження наявності специфічних мутацій в гені CYP21A2 зазвичай використовуються CVS або амніоцентез.

  5. Генетичні мутації гена CYP21A2:

    • Мутації в гені CYP21A2 можуть бути різними: делеції, вставки, або заміни нуклеотидів. Мутації можуть призводити до часткового або повного дефіциту ферменту 21-гідроксилази.
    • Визначення конкретних мутацій допомагає підтвердити діагноз і планувати подальше лікування та управління.

  6. Інтерпретація результатів:

    • Плід: Якщо виявлені мутації в гені CYP21A2, це підтверджує наявність ризику розвитку адреногенітального синдрому у плода.
    • Результати: Вони допоможуть оцінити тяжкість захворювання і планувати відповідні медичні заходи для новонародженого.

  7. Лікування та управління:

    • Лікування адреногенітального синдрому зазвичай включає замісну терапію кортикостероїдами, що допомагає нормалізувати рівень гормонів і запобігти подальшому збільшенню андрогенів.
    • Також може бути необхідна хірургічна корекція в разі вроджених аномалій статевих органів.

  8. Генетична консультація:

    • Після отримання результатів важливо звернутися до генетика для роз'яснення результатів і обговорення можливих наслідків.
    • Генетична консультація може допомогти батькам зрозуміти наслідки результатів тестування і спланувати подальші кроки для лікування або управління захворюванням.

Висновок:

Пренатальна ДНК-діагностика адреногенітального синдрому є важливим інструментом для виявлення цього спадкового розладу ще до народження дитини. Це дозволяє батькам дізнатися про ризик розвитку АГС у плода і підготуватися до можливих медичних потреб і лікування після народження.

Консультація